Новини

Юлія Савостіна: «Мені кортить змінювати світ!»

13 лютого

інші новини

Сьогодні виповнюється 7 років платформі Made in Ukraine. Засновниця та ідейна натхненниця Юлія Савостіна поділилася грандіозними планами щодо нових напрямків своєї діяльності. А також розповіла, чому не дивлячись на вмовляння, не йде працювати на держслужбу. Як не дивитися на цінники, і мало купувати. І чому переконана, що за sustainable бізнес-моделлю — майбутнє.

Юля, ваша ініціатива з Made in Ukraine починалася в 2013 році як експеримент, потім була патріотична хвиля, яка призвела до ще більшої популяризації вітчизняних товарів. У 2020 році можна надалі стверджувати, що українське-це модно?
Я не думаю, що це модно. Мені здається, це стало нормою життя, яка проникла в наш побут. І це — найкраще визнання і для проекту Made in Ukraine, і для сегмента виробників, і в цілому для звичок українців.

Буденно, але затребувано?
Залежить від ЦА — цільових аудиторій. Є люди, які принципово шукають необхідну покупку серед українських виробників, а є ті, хто шукає дешевше, і йдуть на Алі Експрес. Деякі досі запитують: «Українське і правда можна носити? Це якісно?» Але у Києві, у Львові, в Одесі, як і раніше, дуже високий попит на косметику, одяг, подарунки — що називається «у сусідів», тобто в українських виробників.

За ці 7 років ви зібрали на одній платформі виробників українського, створили Фестивалі Made in Ukraine, надрукували туристичні путівники по регіонах, запустили власний бренд одягу Slowear by Savostina, і запускаєте ютуб-влог. Що я упустила?
Ми також видавали свої продукти на телебаченні і зняли більше 200 епізодів ТВ-продукту. У 2014 році — на телеканалі «Україна», в 2018-2019 — на телеканалі «Еспресо» одразу два проекти: «Мандруй своє» і «Успішні в Україні». Вийшли друком 12 путівників і дві книжки. І в минулому році ми запустили Svidomo made як дочірній проект. Це перший в Україні проект, який спробував об'єднати всі аспекти на тему сталого розвитку бізнесу та суспільства. 20 березня в Києві ми робимо конференцію «Svidomo made: майбутнє світового бізнесу», на якій хочемо поділитися успішним міжнародним досвідом з нашими українськими підприємцями.
Планів насправді — величезна кількість. Зміцнити нашу Громадську Спілку, об'єднати навколо себе підприємців, запустити два нових проекти, зробити ще одну гарну книжку, і створити турагентство. І запустити дві великі компанії по вирішенню соціально-економічної проблеми, але при цьому які будуть допомагати виробникам. Плануємо, що це буде зроблено в кооперації з владою.

Вам надходили пропозиції працювати на державній службі?
Так, звичайно. За останні три роки я отримала сім пропозицій на досить високі посади в різні гілки влади. Це, безперечно, приємна оцінка моєї роботи, але поєднувати все те, що я вибудовую, з держслужбою не вийде. Мені здається, що «на свободі»я набагато більш ефективна.

Що вас окриляє, а що засмучує?
Засмучує мене спілкування з дрібними чиновниками, підкреслю, не з чиновниками топ-рівня. Ось ми на топ-рівні прийняли рішення «Круто, треба. Робимо!», і переходимо нижче для імплементації, а потім — в робочому режимі — клерки називають нас баригами, організаторами базару, задають питання — кому потрібні ці ваші подорожі по Херсону (Один з нових путівників буде присвячений Херсонській області, — прим ред). А я абсолютно впевнена, що Херсонщина — це перлина України! Якщо правильно розвивати там туризм, то це перетвориться на туристичну мекку, як це сталося з Одесою і Львовом. Адже в Херсонській області є усе для цікавих подорожей: і екшн, і тварини, і вода, і пустеля. І коли мені кажуть: «Так кому потрібен ваш Херсон?! Та хто туди поїде? Що взагалі там показувати?» — у мене кров закипає. Цей рівень чинуш — з такою кількістю образ і принижень — до цього я ніколи не звикну.

Напевно, це питання світогляду людини, або правильніше сказати, його вузьколобості.
Думаю, так. А ось окрилює мене факт, коли з нічого — ррраз — і щось є! Дивишся на Контрактову перед нашим фестивалем — вона порожня. А потім такий вулик: безліч людей щось роблять, створюють, одночасно працюють дві тисячі осіб — і це неймовірно!

На своїх фестивалях ви згуртовуєте українських виробників. За сприяння влади просування українського може бути ефективніше і результативніше, якщо, наприклад, проводити заходи за кордоном?
Просувати українське можна і потрібно — і з боку влади, і з боку суспільства. Але я впевнена: створення комфортних умов всередині країни для тих, хто щось виробляє, набагато важливіше. Це дає конкурентні переваги. За таких умов підприємці самі себе легко зможуть просувати закордоном. Наприклад, є бренд жіночого одягу, який досить успішний. Але при нинішніх законах вони кажуть, що «якщо ми зараз перейдемо працювати на систему з НДСом, ми ніколи не зможемо конкурувати з мережевими брендами навіть рівня Tommy Hilfiger. Адже буде ціна, за якою нас ніхто не купуватиме».

З 1 лютого влада пообіцяла дешеві кредити підприємцям. З позикою до півтора мільйонів під 5%-7%-9% річних. Це дієва допомога?
Це хороша програма, але я поки погано розумію, як будуть працювати стартапери з нею, як їх будуть оцінювати. А що стосується вже працюючих бізнесів — це чудова програма для тих, хто хоче оновити парк техніки. Тому що кредити надають під основні грошові кошти, і видаються безпосередньо постачальнику. Я теж розмірковую, чи брати мені такий кредит, адже можна оновити парк техніки у себе в офісі. Приміром, якщо мені потрібно купити три «маки», один з яких для монтажу, то в принципі півтора мільйони — це достатня сума.

Юля, вас багато знають, як прихильницю екологічності в повсякденному житті. Тепер це ще й сформовано в окремий проект Svidomo made. Що має статися в українському суспільстві, щоб це стало масово усвідомленим?
Це має бути політичне рішення. Потрібна активна кампанія від держави. Повинні бути закони, які встановлюють нові правила гри, де екологія — надважлива. Волонтерські ініціативи — прекрасні, але тут необхідна політична воля. Нині запит суспільства на екологічність вище, ніж може запропонувати держава. Будівництво сміттєпереробного заводу, екологічна поліція, введення штрафів на викиди несортованого сміття, зміна законодавства щодо використання поліетилену. Це величезна робота. Коли місцеві мешканці та туристи боятимуться штрафу в півтори тисячі за викинуту пластикову пляшку в Черемош, тоді це запрацює! Так, волонтери зменшують кількість сміття, але що далі відбувається з пластикової одноразовою упаковкою, якщо її не приймають на переробку? Волонтери що, до всього повинні ще й побудувати завод по їх переробці або утилізації?

Абсолютно поділяю вашу думку!
Юля, повертаючись до періоду ще задуму проекту «Made in Ukraine», ви припускали, що все омріяне досягне таких масштабів?

Я до цих пір не можу звикнути, що така величезна кількість людей працює на мене і створену мною ідею. Адже чим більше людей — тим більше відповідальності. У моїй команді, якщо рахувати з пабліш продакшном, напевно, чоловік 35. Це я не рахую друкарню, підрядників. Це люди, з якими ми контактуємо весь час, практично кожен день. Яким треба платити щомісяця зарплату. Я подивилася список запрошених гостей на святкування 7річчя «Made in Ukraine» і сказала: «Ну, якщо вся моя команда прийде — захід вже відбудеться».
Мені пощастило, що зараз мене оточують люди, яким цікаві і важливі нові сенси і продукти — вони прям кайфують від цього. Абсолютно чітко усвідомлюю, що без такої команди неможливо було би реалізувати проекти у таких обсягах. Я, на жаль, контрал-фрік, контролюю без винятку усі процеси, але без цих людей — а це 100 відсотків професіонали кожен у своїй сфері, було б неможливо запустити, виробляти і робити.

Давайте поговоримо про звички покупців. Як купують українське різні вікові групи? Ви бачите різницю купівельної спроможності тих, кому 35-45 і тих, кому 25?
Різниця очевидна! Більшість українських виробників взуття, сумок, аксесуарів, одягу, трикотажу хочуть продавати товар жінкам 25-35. А категорія 35-45 не вважається для них ані бажаною, ані цільової. Таке враження, що в 45 жінка вийшла на пенсію, стала бабусею, і відтепер має вдягатися в халат в квіточку, знаєте, які продають на ярмарках в районних ДК культури. Насправді саме жінки 35-45 набагато частіше звертають увагу на українського виробника, і володіють більшими грошима, ніж ті, кому 25. Але чомусь вони нецікаві для виробників. 

Ви створили свій власний бренд одягу Slowear by Savostina, враховуючи ці нюанси?
Це була реакція на запит ринку. Велика кількість питань: «Юля, де ти взяла цей светр, це плаття?» Ми зробили одну капсульну колекцію, другу, і я подумала: «добре, замахнуся на повноцінну лінійку, бо багато продовжують питати: «Де ти купила?» А я не купила, це ручна в'язка. Що стосується лаконічною естетичної складової речей, то це відображення моєї внутрішньої потреби краси і натхнення природою і подорожами.
Я хочу, щоб жінки мого віку і старше, вдягалися в красивий, комфортний і гідний віку одяг. Щоб це була не старомодна класика, не для «трьох прань». Я багато подорожую, і хотіла створити практичні речі, які з легкістю можна взяти в перельоти, переїзди, на відпочинок, у відрядження. Мені здається, у нас поки що виходить. Ми бачимо нашу ЦА, і шлях розвитку, і поки йдемо наміченим шляхом. 

Пайєтки, і яскраві насичені кольори — це не про вас?
Все має місце в житті, але так, це не моє. В питаннях хто як виглядає я досить толерантна. У доньки є спідниця в пайєтки і блискуча свинка Пеппа. Я спокійно ставлюся до її вибору.

Які речі можуть вас настільки вразити, що цінник не матиме значення?
Якщо мені щось сильно подобається, у мене перший порив завжди приміряти їх, а вже потім дивитись на цінник. Я не маю звички спочатку дивитися ціну. Хоча вона для мене має значення. Я не супер багата людина, і не розкидуюсь грошима. За останні півроку з усього гардеробу у мене з'явилися три речі, куплені не на знижках. А гардероб у мене часто оновлюється по причині публічної роботи. Майже все абсолютно куплено або в аутлетах, або на сейлах.
Нещодавно шукала собі пальто. Я була дуже втомленою, і пальто потрібно було бігом, тут-і-зараз. І один з наших баєрів по закупівлях для лакшері магазинів, накидав мені список брендів, де я можу подивитися пальто в Києві. Я прийшла, поміряла те, що мені сподобалося, і хоча воно коштувало дорожче, ніж я планувала витратити, плюс моя ступінь втоми зашкалювала, я подумала: для чого я заробляю гроші, якщо не можу собі дозволити вподобану річ? Але взагалі я дуже практична. І цей випадок — не виняток.

Ви часто говорите про мінімалізм: в інтер'єрі, в гардеробі. Ваш особистий мінімалізм  це скільки речей?
На сезон це 40-45 речей, це з взуттям і з верхнім одягом. І ця зима була першою, коли у мене було тепле і стильне взуття, яка мені подобалося. А зими не сталося. Я жодного разу зимове взуття так і не взула.
Я обираю за такими критеріями: наскільки вони мені підходять і за якістю. Потім дивлюся на ціну: влаштовує мене ця ціна чи ні. І зовсім інколи цікавлюся конкретним брендом. Хоча... Є один український бренд, у якого 80% речей з не дуже якісних матеріалів, і хоча їх тканини не витримують жодної критики, я все одно їх речі купую, просто тому що закохана в їх естетику і філософію.

Що сьогодні допомагає розвивати вам Made in Ukraine, а що гальмує процес?
В минулому році ми збиралися запустити багато нових продуктів, але так вийшло, що нестабільність, яка традиційно буває під час виборчих кампаній, — все-таки повністю змінювалася влада, — внесла свої корективи. Усі сиділи з грошима, мало хто витрачав, важко було розмовляти і з партнерами і з виробниками, і дуже важко було йти на ризики. Тому ми перенесли більшість цілей та запуск нових продуктів з 2019 на 2020 рік. Що мотивує мене рухатися далі? За ці 7 років я зрозуміла, що є люди, яких я називаю «агенти змін». Очевидно, я — одна з таких. Хочу змінювати світ. І мені здається, у мене виходить. Адже це дуже природна потреба для мене особисто: щось міняти, і впроваджувати нове. У когось є така потреба і готовність, у когось — ні. Я завжди готова змінювати поточний стан речей.

Розмовляла Ірина Шлепніна

 

Розсилка made in ukraine

Лише найцікавіші новини та події

Дякуємо за підписку